Зробили зауваження чужій дитині — і правильно. Ось що кажуть про це психологи та юристи
Ви зробили зауваження чужій дитині в кафе, в маршрутці чи на майданчику — і отримали у відповідь розлючений погляд мами: «Не чіпайте мою дитину!». Знайома ситуація? Виявляється, проблема виховання чужих дітей — давно не просто побутова незручність, а справжня суперечка між психологами, батьками та юристами. І у ній є переможець.
Останніми роками в соціальних мережах регулярно спалахують скандали: хтось зробив зауваження чужій дитині — і ледь не отримав по обличчю від батьків. Тема болюча. Сучасне батьківство дедалі частіше схиляється до гіперопіки, де дитина — недоторканний центр Всесвіту. Але чи правильно це? Ми поговорили з психологами та юристом.
Допоможіть журналістам Vgorode.ua виконувати свою роботу. Підтримайте фінансово >>> ❤Психологи: зауваження від стороннього — це не травма, а урок
Дитячий психолог Олена Ткаченко переконана: робити зауваження не тільки можна, а й потрібно — якщо, звісно, у коректній формі.
«Дитина повинна розуміти, що вона не перебуває у вакуумі батьківської любові, — пояснює вона. — За її межами є світ, суспільство, інші люди. Зауваження від стороннього дає це розуміння. Дитина вчиться поважати оточення і усвідомлює: батько чи мама не завжди будуть поруч, щоб усе прикрити».
Схожої думки дотримується і сімейний психолог Андрій Коваль. На його думку, сучасні батьки часто плутають захист дитини з її ізоляцією від реальності.
«Коли батьки агресивно реагують на будь-яке зауваження, вони ненавмисно транслюють дитині: "Правила суспільства на тебе не поширюються". Це не любов — це ведмежа послуга. Дитина виростає з відчуттям, що їй усе дозволено, — каже він. — А потім дивується, чому в колективі чи на роботі все йде не так».
Психолог та авторка курсів із батьківської психології Марина Дорошенко додає ще один важливий нюанс: дитина, яка чує зауваження від різних людей, а не лише від батьків, швидше формує соціальний інтелект.
«Одна справа, коли мама каже "не кричи в кафе". Інша — коли незнайома людина спокійно і ввічливо пояснює те саме. Це вчить розрізняти контексти, зчитувати реакції оточення. Саме так формується емпатія», — пояснює вона.
Юрист: закон на боці того, хто робить зауваження
Юрист Павло Семенченко розвіює міф про те, що зробити зауваження чужій дитині — це якесь правопорушення.
«Жодна норма українського законодавства не забороняє громадянину зробити коректне зауваження чужій дитині у публічному місці, — пояснює він. — Стаття 150 Сімейного кодексу прямо каже: батьки зобов'язані виховувати дитину "в дусі поваги до прав та свобод інших людей". Якщо дитина цей принцип порушує, а стороння людина на це реагує — вона діє в руслі того, чого закон вимагає від самих батьків. Окремо варто згадати статтю 151: батьки мають "переважне право" на виховання дитини — але не виключне. Тобто суспільство теж має голос. Закон це визнає».
Єдине, що справді може стати проблемою — це форма зауваження. Якщо воно переходить у крик, образи чи фізичний контакт, це вже інша розмова і, так, вже може мати правові наслідки. Але ввічливе «не кричіть, будь ласка» — цілком законне і цілком людське.
[see_also]Матеріали про психологію на Трамваї[/see_also]
Отже, якщо наступного разу ви скажете чужій дитині «не штовхайтесь» чи «говоріть тихіше» — знайте: психологи і юристи на вашому боці. Головне — без крику і з повагою.
Хочете, щоб ми висвітлили певну тему чи ситуацію? Пропонуйте. Розглянемо, перевіримо і зробимо матеріал. Пишіть на [email protected], або в наш чат-бот у Telegram — https://t.me/tramnewsbot
FacebookTelegram-канал