Водолаз, підводник чи самотній пенсіонер — що відомо про дніпровського бігуна Олександра
У Дніпрі під колесами автомобіля трагічно загинув Олександр, відомий містянам як дядя Саша або "дніпровський Форрест Гамп". Трамвай з'ясував, що чоловік більше 25 років щодня бігав проспектом Слобожанським серед потоку машин, тримаючи в руках палиці. Його постать стала символом міста, хоча про справжнє життя цієї людини ходили суперечливі розповіді.
🏃 Як дядя Саша став легендою Дніпра
Олександра можна було побачити щодня на проспекті Слобожанському, де він бігав серед автомобілів з палицями в руках. За різними даними, йому було близько 76-77 років на момент трагедії. У 2014 році під час першої ДТП йому було 66 років, у 2013 році під час зйомок фільму — 65 років, а у 2024 році одне з видань писало про 73-річного бігуна. Точний вік встановити складно, оскільки Олександр ніколи не називав свого прізвища та повних даних.
Допоможіть журналістам Vgorode.ua виконувати свою роботу. Підтримайте фінансово >>> ❤Чоловік пробігав від 20 до 25 кілометрів на день, відмовляючись використовувати тротуари. Він пояснював, що на тротуарах йому заважають перехожі.
Бігун завжди тримав у руках дві палиці — товсту та тонку. Він розповідав, що крутить їх у долонях для відновлення кровообігу. Палка також була для нього символом ноші, яку він несе.
Дніпровські кінематографісти у 2013 році зняли про Олександра короткометражний фільм "Біг". Команда студії Production Emotion Laboratory на чолі з Володимиром Остапчуком змогла знайти чоловіка та переконати розповісти свою історію. Фільм створювали в межах соціального проєкту "Життя чи існування?".
📖 Різні версії історії життя: що розповідав сам Олександр
Про життя дяді Саші існують різні розповіді, які часом суперечать одна одній. Сам Олександр розповідав про себе по-різному, що породжувало численні міські легенди.
Версія про водолаза та кесонну хворобу. У деяких інтерв'ю Олександр стверджував, що працював професійним водолазом. За його словами, під час чергового занурення сталася розгерметизація костюма, через що він захворів на кесонну хворобу та був паралізований. Біг став для нього реабілітацією за індійським вченням.
Спростування версії про службу. Однак у 2013 році журналісти місцевого сайту опублікували матеріал, у якому стверджували, що Олександр ніколи не служив в армії та не був водолазом. За цією версією, чоловік виріс звичайним дніпропетровським хлопцем, навчався у школі, а в підлітковому віці потрапив у жорстоку бійку, після якої захворів. Через інвалідність він отримав звільнення від призову ще до служби.
Версія про загиблу сім'ю. Серед містян поширена розповідь, що дядя Саша бігає проспектом Правди (тепер Слобожанським), тому що саме там загинула його сім'я. Однак ця історія також не знайшла підтвердження — за словами знайомих, Олександр ніколи не був одружений та не мав дітей.
Історія про матір. Сам Олександр розповідав кінематографістам та журналістам іншу версію. Він говорив, що мати не дозволяла йому спілкуватися з іншими людьми. Коли вона померла на його руках, він усвідомив, що міг би простягнути руку допомоги, але не зробив цього. Після смерті матері він залишився зовсім один.
Версія про роботу в депо. Деякі містяни розповідали, що Олександр працював у тролейбусному депо. Проте й ця інформація була спростована — чоловік нігде не працював та жив на мізерну пенсію.
🏠 Як жив дніпровський бігун
Олександр мешкав на Лівому березі Дніпра у власній квартирі. За словами кінематографістів, які відвідували його оселю, там панував запах мазі "Зірочка", стояли старі меблі, включно з телевізором марки "Весна", а одна з кімнат була завалена зачитаними до дір книгами.
Комунальні служби відключили чоловікові воду, газ та світло. Це сталося після того, як він одного разу залишив крани відкритими та затопив сусідів. За словами місцевих жителів, Олександр облаштував туалет на балконі, через що в під'їзді постійно стояла неприємна вонь.
До бігуна періодично наведувалася патронатна служба, щоб переконатися, що у нього є їжа та вода. Олександр відмовлявся від будь-якої допомоги, хоча її неодноразово пропонували. Чоловік не пив алкоголь та не палив.
Єдиними друзями чоловіка були безпритульні собаки у дворі. Він по-справжньому самотній у цьому світі — не мав ні дружини, ні дітей, ні родичів.
🚗 Попередня ДТП у 2014 році: перше зіткнення з автомобілем
Олександр уже потрапляв у дорожньо-транспортну пригоду. У січні 2014 року на віадуку біля вулиці Калинової його збила Honda Accord. За інформацією очевидців, коли загорівся зелений сигнал світлофора та потік автомобілів рушив у бік вулиці Калинової, один із водіїв помітив попереду бігучого Олександра.
Чоловік вчасно не відреагував на сигнали автомобіля, несподівано послизнувся, і водій не встиг швидко зупинитися. Honda Accord краєм бампера зачепила бігуна. На місце події негайно викликали швидку допомогу.
66-річний Олександр, у якого був синець від забиття на голові та нозі, відмовився від госпіталізації. Він пояснив, що просто послизнувся на банановій шкірці. Співробітники ДАІ склали протокол за фактом ДТП та провели розслідування. Це була єдина відома ДТП за участю бігуна до трагічної події 1 листопада 2025 року.
💭 Що дядя Саша говорив про свій біг
Олександр розповідав, що бігає з 1996 року. Він вирішив, що має пробігати 20 кілометрів щодня. Якщо підрахувати всі ці кілометри, то за своє життя він не раз обіг Землю.
Чоловік щоранку прокидався з жахливою мігренню. Далі брав палицю як символ свого тягаря та йшов на старт. За день він долав 20-25 кілометрів, практично не зупиняючись.
За словами Олександра, він прийняв для себе рішення просто бігти та цим нести свій хрест, спокутувати помилки, які вчинив і вже не може виправити. Він говорив, що бігає "для здоров'я" і просто тому, що так легше жити.
Для багатьох дніпрян дядя Саша став прикладом того, що не треба здаватися, навіть коли тебе не розуміють. Життя для нього було не полем битви, а полем бігу.
🕯️ Трагічна загибель 1 листопада 2025 року
1 листопада 2025 року Олександр загинув під колесами автомобіля. Обставини трагедії поки невідомі — не уточнюється місце події, час та деталі ДТП. Його шлях обірвався на дорозі, де він провів понад чверть століття.
Небайдужі дніпряни створили меморіал на честь загиблого. Для багатьох містян він був не просто дивакуватим бігуном, а справжньою легендою — людиною, яка стала символом Дніпра, його наполегливості та свободи духу.
Дядя Саша пішов так, як і жив — на бігу. Він біг крізь вітер, дощ і спеку роками, не звертаючи уваги на погляди перехожих та небезпеку від автомобілів. Його постать назавжди залишиться в пам'яті дніпрян як "дніпровський Форрест Гамп" — людина, яка ніколи не здавалася.
Якщо ви хочете поділитися новиною з Трамваєм, пишіть на [email protected], або в наш чат-бот у Telegram – https://t.me/tramnewsbot
FacebookTelegram-канал